У соціальних мережах і на офіційних сайтах ми доволі часто стикаємося з новинами, пов’язаними з науковими журналами, їх рейтингами, індексуваннями, запрошеннями до публікації тощо. При цьому більшість читачів глибоко змістом новини не переймається і сприймає її як констатацію факту, яким, можливо, слід поділитися з друзями по мережі. Однак, якщо ми прагнемо до розвитку наших журналів і наближення їх до найкращих світових практик, новину слід проаналізувати і зробити певні висновки.

Ось прикра новина від Скопусу про те, що у переліку журналів, індексування яких припинено з 2018 року, є Journal of Water Chemistry and Technology . Новина дійсно прикра. Спробуємо відповісти на запитання: Чому?

З подібним фактом (припинення індексування) Скопус знайомив наукову спільноту і на початку 2017 року. Тоді у переліку опинилися п’ять українських журналів. Це доволі жваво обговорювалось у наукових кулуарах, але ґрунтовного аналізу не було надано. В Україні про це писала  бібліотека Києво-Могилянської академіїї та Пан Бібліотекар .

Як версії рішень щодо виключення журналів (у тому числі за інформацією редакторів цих журналів) висувалися такі: різке зростання чисельності публікацій; організація значної кількості конференцій з метою залучення статей для публікації; вузька географія опублікованих статей тощо. Звісно, слід також звернути увагу на перелік причин виключення з бази, наданих безпосередньо на сайті Скопусу, у тому числі високе самоцитування журналом самого себе та низький рівень цитування статей, опублікованих у журналі.

Що ж такого цікавого у виключенні з переліку саме Journal of Water Chemistry and Technology? А те, що цей журнал видається не якимось невеличким комерційним видавцем або нікому не відомим у світі університетом, а одним з монополістів цього ринку – Springer. Журнал індексується у WoS і його імпакт-фактор дорівнює 0,343.

Якщо бути абсолютно справедливими, то журнал з назвою «Хімія і технологія води» видається Інститутом колоїдної хімії та хімії води ім. А. В. Думанського Національної академії наук України (КВ 13594-2568ПР, засновники – НАН України і Інститут колоїдної хімії та хімії води ім. А. В. Думанського). А Journal of Water Chemistry and Technology є його перекладом і видається дійсно Springer за посередництвом компанії Allerton Press, Inc. (США). Вказану компанію пов’язують з Pleiades Publishing Inc., яка у симбіозі зі згаданою Allerton Press, Inc. та ТОВ «МАИК»  видає понад 200 журналів Російської академії наук (https://indicator.ru/article/2017/10/31/intervyu-maik-shustorovich/ та https://indicator.ru/article/2017/07/24/skandal-s-izdatelstvom-nauka-i-springer/ ).

Але повернемося до журналу. Ми його уважно розглядали в рамках проекту Journal’s International Compliance Index (JIC Index). Його оцінка – 0,300. Оцінка доволі пристойна тому, що Springer здійснює цифрове архівування статей у сучасних цифрових архівах і надає можливість сплатити вартість передплати і доступу до закритої статті через сайт. Саме це додало певну кількість балів. Але, незважаючи на те, що експерти фактично об’єднували показники за два сайти (що не зовсім правильно), вона все ж не дуже висока як для журналу Springer зі Скопусу.

Щодо журналу.

На сайті українського журналу «Хімія і технологія води» (який наводиться тільки російською мовою) читаємо таке: «Журнал издается на русском и английском языках. Издание и распространение журнала на английском языке под названием «Journal of Water Chemistry and Technology» осуществляется корпорацией «Allerton Press, Inc.» (США) при сотрудничестве с издательством «Springer» (Германия). За публикацию англоязычных версий статей в журнале авторам выплачивается гонорар в свободно конвертируемой валюте».

А от на сайті Springer читаємо таке: «Many of the articles originate from the Institute of Colloid Chemistry and Water Chemistry (Ukrainian Academy of Sciences), which is well known for its contributions to the study of chemical and physicochemical water treatment processes». Тобто хтось вводить наукову громадськість в оману, бо англомовний журнал повністю повторює україномовну версію.

У журналів однаковий головний редактор і склад редакційної ради. Міністерством юстиції України зареєстровано журнал з назвами трьома мовами, а саме "Хімія і технологія води" (українська), Journal of water chemistry and technology (англійська), та "Химия и технология воды" (російська).

Journal of water chemistry and technology має такі ISSN: 1063-455X (print), 1934-936X (electronic). Країна, за якою зареєстровано журнал, – США. Журнал "Хімія і технологія води" (Himiâ i tehnologiâ vody) має ISSN 0204-3556, і вказано, що це – Україна. В обох випадках The ISSN International Centre вказує, що журнал індексується у Скопусі.

Ознайомитися з останніми номерами журналу «Хімія і технологія води» неможливо, бо у відкритому доступі їх немає. На сайті бібліотеки Вернадського є можливість проглянути журнали до 2015 року.

Можна прослідкувати цікаву статистику щодо публікацій директора Інституту колоїдної хімії та хімії води (засновник і видавець української версії), головного редактора В. В. Гончарука. У 2014 році за його співавторством було опубліковано статей: №1 – 1, №2 – 1, №4 – 3, №5 – 3; №6 – 3. У 2015 році: №1 – 5, №2 – 3, №3 – 4. Якщо тенденції останніми роками не змінилася, то тільки це вже є проблемою. Крім головного редактора є ще декілька осіб, які публікуються в журналі по декілька разів на рік. При цьому переважна більшість авторів журналу є працівниками інституту-засновника і в них дуже високий рівень самоцитування. До того ж, Інститут колоїдної хімії та хімії води (видавець української версії) не зареєстрований в Україні як видавець.

Скоріше за все, експерти Скопусу попереджали про перевірку журналу і мали й інші підстави для прийняття такого радикального рішення, про що й повідомили редакцію.

Сталося як сталося, але відкритими залишаються ще декілька запитань. На яких умовах журнал, створений державною установою за державні кошти, видається за кордоном? «Хімія і технологія води» і Journal of water chemistry and technology – це різномовні версії одного журналу, чи це різні журнали? Коли у системі НАНУ і МОНУ з’являться програми підтримки перспективних вітчизняних журналів для того, щоб вони не тікали для видання до іноземних видавництв?